Наша зла неволя між байдужих свічад
Закінчилась вночі серед літа
Ангел сніжнокрилий зняв останню печать
І ледь чутно сказав: "Треба вийти"
Треба встати і вийти встати і вийти
Нову свічу запалити
Над собою здійняти долю шукати
Більше її не втрачати
Назавжди-назавжди-назавжди...
Келії самотні і молитви палкі
Розчинились у водах світання
Наші сірі очі наші руки тонкі
Наша перша кров і остання
Ангел чистий співає нечистий стріляє
Світ у пітьмі потопає
Треба встати і вийти свічу запалити
Більше її не гасити
Назавжди-назавжди-назавжди...
У твоєму лоні нам не буде страшно
В ніжному полоні буде нам відважно
Довго мерехтіла непотрібна свіча
Догорали поламані крила
Постаті виходили з розбитих свічад
І сурма золота голосила
Треба встати і вийти...